Skip to content

Мученики Комарна, 1941: свідчення очевидців й сучасників. Частина друга

Зміст

Вступ

Світлини. – 2016. – *** с. / Укладач Паучок В., літературний редактор Дудок В. На правах рукопису

Подано свідчення та перекази очевидців про життя героїв і мучеників з Великої Горожанни та інших сіл, які у 20 століті загинули від рук російських комунстичних катів та німецьких окупантів. Описано життя сучасників, котрі зазнали нестерпних стражань і страшної образи людської гідності.

На прикладі історії одного села розкрито моральні й духовні корені національного і громадського опору перед російським більшовизмом.

Заступництвом Блаженного Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького. Спогади зібрано на сповнення волі Луцької (Гуменної) Теклі Миколаївни. Упорядкування запропонував Білас Остап Данилович.

Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
Євангеліє від Івана 15, 13

Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахиль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, бо нема їх...
Єремія 31, 15; Євангеліє від Матвія 2, 18

І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння
Амос 8, 10

Леся Мартинів Миколаївна

Леся Мартинів Миколаївна, 1928 року народження.

За першої світовї війни

Велика Горожанна, 22 жовтня 1916 року, неділя. Біля церкви вступає оркестр січових Стрільців. Фото Стецишина Стефана і Миколи Монастриського.

Частина Січових стрільців, - пресова кваритра, хор та інші підрозділи УСС стояли у великій Горожанні з  весни 1916 року по кінець жовня 1916 року. На фотогафії – прощальний концерт січових стрільців з Великою Горожанною. Після цього частина Січових стрільців перейшла на постій у Пісочну. Між собою стрільці говорили, - тому що там менше болота (на дорогах і стежках). В Горожанні стежки були дуже заболочені.

На фото видно, що біля церкви ростуть густо насаджені смереки. Посередині, обличчям до громади стояла Добровольська з рідними.

Січові стрільці стоять двома групами. Одні – з духовими інструментами – перед громадою. Друга група стрільців стоїть справа, між слухачами концерту.

З того, як падають тіні, видно, що прощальний концерт відбувався протягом проміжку часу від 13.30 до 15.00. Тіні лягалють вздовж дороги біля церкви. Можливо, концерт відбувася перед Вечірньою Службою Божою.

Січові стрільці прймали участь у Богослужінні у Великій Грожанні, співали на хорах. Зокрема, на хорах у Церкві співали Михайло Гайворонський, Луцький Микола, Юрій Шкрумеляк.

Відомо, що на фото є Кагуй Микола, Луцький Микола, який виступав на цьому концерті. Серед слухачів – його наречена Гуменна (в замужестві Луцька) Текля Миколаївна.

Це унікальна світлина. Вона є історичним доказом перебувавння Січових стрільців у Великій Грожанні. Також з цієї фотографії видно громадську згуртваність селян, які прийшли на прощальну зустріч з вояками, котрим випало створювати перші загони української армії нового часу, оспівувати героїку нових Визвольних Змагань.

Обляччя людей на цій світлині ще не знають жорстокої кривди першої світової війни, яка прийде в село після повернення селян з фронту, вони ще не знають трагедії поразки УГА, проголошення і втрати незалежності Зіхідно-Української Народної Республіки. Дівчинка, яка стоїть за спинами людей, - боса. Хоч надворі пізня осінь. Це показує, якою важкою була праця під час першої світової війни. Селяни не могли доробитися дітям на взуття навіть на неділю.

Стець Олекса Андрійович

Стець Олекса Андрійович (*-1937), уродженець Великої Горожанни, січовий стрілець. Фото зроблене під час перебування в легіоні українських січових стрільців. В складі УГА перебував на Великій Україні. Приймав участь в боях за незалежність України. Після поразки УНР залишився у Вінницькі області, одружився з дівчиною Мокриною з села Іванікці. Разом з багатьма іншими українськими діячами культури засланий 1932 року на Солоки, звідки повернувся додому. Невдовзі арештований вдруге, помер в тюрмі 1937 року. В рідному селі дружини залишилися діти і внуки.

Дмитришин Федько Іванович

На фронті в першу світову війну. В лісах Карпат. Дмитришин Федько Іванович – сидить крайній зліва. Батько Ангелини (в замужестві - Грабовенської) і Ганни (в замужестві Гринів). Фото зроблене на узліссі в Капратах. На фото – українці, жовніри Австрійської армії, січові стрільці, або мобілізовані до армії галичани
Образ Марії-Магдалини. Невідомий автор був війсковим армії УНР, пісня поразки УНР перебрався в Галичину. Жив з доходу від малярства. Пляма на руці – діра від кулі з другої світової війни. Під час бою в Стригунцях автоматною чергою були пробиті стіни школи, де висів цей образ
Портрет Т.Г. Шевченка. Невідомий автор з Великиї україни був війсковим армії УНР. Після поразки УНР перебрався в Галичину. Жив з доходів від малярства. Він же – автор образу Марії-Магдалини

Комарно 1939-1947

Карабин Петро Федорович

Подружжя Карабин (з роду Гев) Катерина Федорівна, Крабин Перто Федорович. Карабин П.Ф. – господар з Таратнинова. Арештований в червні 1941 року. Коли Карабіна П.Ф. кинули на мшину, – маленька його донечка – Софія бігла за машиною, плакала і кричала за татом. Закатований в тюрмі в Комарно 26 червня 1941 року. Похований у братській могилі в Комарно.
Хата, побудована Карабином Петром Федоровичем в селі Татаринів

Маційовський Олекса

Подружжя Маційовська (Гуменна) Юлія Миколаївна, Маційовський Олекса. Маційовський Олекса – селянин, господар, активіст українського громадського життя, був війтом за Польщі. Арештований вдосвіта, коли він чекав дружини, яка пішки вночі поверталася з базару зі Львова. Закатований в тюрмі в Комарно 26 червня 1941 року. Похований у Братській могилі в Комарно
Хата, побудована Маційовським Олексою у Великій Грожані.

Сенів Кость Матвійович

Сенів Кость Матвійович, дружина Купчак Марія з Татаринова. Брати Сенів були господарами, активістами громадського життя В.Горожанни. Їхній батько – Сенів Матвій був одним з перших учасників українського руху у Великій Горожанні, учасником опору перед політичним москвофільством. Сенів Кость Матвійович та його рідний брат – Сенів Олекса Матвійович закатовані в тюрмі НКВД в Комарно 26 червня 1941 року. Сеніва Костя москалі арештували на дорозі За Двором, коли він повертався від брата Олекси. Тоді ж арештували Сенів Олексу. Поховані брати Кость і Олекса у братській могилі в Комарно.

Проць Тимофій:На фотографії - Кость Сенів з дружиною. Купчак Марія, її перший чоловік Купчак Микола, родом з Татаринова, загинув на фронті в першу світову війну. Вона з родини Дмитришиних, Крутиха з того роду.

Стецишин Іван Васильович

Подружжя Стецишин (Тебінка), Стецишин Іван Васильович (1902-1941 рр.). Стнецишин І.В. – селянин, господар, закатований в тюрмі НКВД в Комарно в останні дні червня 1941 року. Арештували Стецишина І.В. зранку, коли він сидів на присьбі коло хати. Збирався йти косити конюшину і на короткий час сів відпочи після шарварку – громадсьих робіт з ремонту дороги, на якому працював віддосвіта. Закатований в Комарно в червні 1941 року

Гринчишин Гринько

Гринчишин Гринько, селянин – господар (1907-41 рр.). Чуйна і добра людина. Арештований в червні 1941 року. Закатований в тюрмі в Комарно 26 червня 1941 року. Похований в братській могилі Комарні. Батько двох донечок. …Тата замордували, спрацьована мати померла від запалення легень. Дочки Марія і Ольга росли в родичів в Гумінці.
На цьому місці була хата Гринчишина Гринька та його родини.

Паучок Стефан Ількович

Схід сонця над Горожанною в кінці червня. Вид з подвіря Паучка Стефана Ільковича. Паучок Стефан – селянин, господар, стляр. Одружений, під час арешту його донечка була малою дитиною, вона батька не запам’ятала. Паучка Стефана арештували вдосвіта, перед сходом сонця, вивели з дому, кинули на машину. Ще кілька днів сусіди носили йому передачі до тюрми, його мати – Паучок Параскева (з роду Кордіяка) не мала сили ходоти до комарна.. Стефан загинув мученицькою смерю в тюрмі в Комарно 26 червня 1941 року.
Паучок (Кордіяка) Параскева Василивна

Побігушка Микола Андрійович

Хата, яку побудував Побігушка Микола Андрійович (1912 - 1941 рр.). Побігушка М.А. – селянин, молодий господар. Неодружений. Навесну 1941 року був ніби-то призваний для початкової військової підготовки в Комрніввському воєнкоматі – «цвіченя». Пропав безвісті. Закатований в тюрмі в Комарно або на полігоні біля Комарно. Місце поховання невідоме. В побудованій ним хаті жила сетра Пелагея.
Побігушку Миколу арештували, коли навесну білим цвітом цвіли вишні, яких він посадив багато коли своєї хати.

Гринів Ілько

Хата, яку побудував Гринів Ілько, селянин, столяр, будівельник. Арештований у той же день, коли взяли Побігушку Миколу Андрійовича. Що з ним сталося невідомо. Гриніва Ілька та Побігушку Миколу москалі убили по дорозі до Комарна, в тюрмі, або на полігоні в Комарні. Гриніва Ілька арештували, коли навесну білим цвітом цвіли вишні коло його хати
Грирів Ілько, дочка Марта (в замужестві Дмитришин), його мати і дружина на подвір'ї нової хати. Фото зроблено назадовго до арешту
Гуменний Багдан Миколайович і Гринів Ілько (справа) виготовляють шафку. Богдан та Ілько товаришували, разом працювали, виробляли якісні деревяні меблі. Фото зроблена на подвір’ї Гриніва. Гринів Ілько арештований і закатований в Комарно за невідомих обставин навесну 1941 року. Гуменний Богдан арештований після війни, засуджений на 10 років за звинуваченнм в участі в підпільному визвольному русі. Помер невдовзі після повернення із заслання.
Гринів Ілько з тітешною бабусею
Гринів Ілько (справа) в польській армії
Гринів Ілько з дружиною.
Гринів Ілько

Макар Микола Іванович

Макар Микола Іванович (1916-46? рр.). Селяни господар, був мобілізований до радянської рамії, поранений, повернувся додому після закінчення війни. Засуджений за фальшивим звинуваченнями про невивезені «кубіки» (котрі як «фронтовик» не був зобов’язаний вивозити), висланий в Іркутськ. Помер невдовзі після прибуття на заслання
Подружжя Макар (Паучок) Тетяна, Макар Микола Іванович (1916 року народження), їхня дочка Макар (в замужестві Дмитрів) Наталя Миколаївна (1940 року народження). Макар М.І. був мобілізований до радянської армії, поранений на фронті, вернувся додому після цього поранення та демобілізації. Як поранений учасник війни був звільнений від повинності «вивозити кубіки», але незаконно його примусили вивозити дерево з Горожанського лісу, забрали документи про кількість вивезених «кубіків». За фальшивими свідченнями Макар М.І. засуджений як «куркуль». Висланий на заслання в Іркутськ. По дорозі на заслання – захворів, помер невдовзі після прибуття в Іркутськ. До рідних прийшов один лист, написаний на прохання Миколи працівниками госпіталю. Фото зроблено вдома на подвір'ї, невдовзі перед судом, арештом і засланням Макара М.І

Смиків, 9 Січня 1945 року

Заремба Стефан

Заремба Стефан, учасник бою на Смикові 9 січня 1945 року

Кулик Богдан

Кулик Богдан, учасник бою на Симвові 9 січня 1945 року, с. Теропілля.

Паук Роман Іванович

Паук Роман Іванович, Член Служби Безпеки ОУН. Воїн УПА. Учасник бою 9 січня 1945 р. на Смикові у Великій Горожанні. Був засуджений. Після повернення з Сибіру працював ветеринарним лікарем в селі Тернопілля.

Холевінський Іван Степанович

Холевінський Іван Степанович, уродженець Кліцка. Воїн УПА. Загинув в бою у Великій Горожанні на Смикові 9 січня 1945 року. Похований у братській могилі у В.Горожанні.
Холевінський Григорій  
-Мати Холевіського Івана з внуком
Тато Степан, батько Івана, учасника бою 9 січня 1945 року на Смикові.

Чичкевич Михайло Петрович

Чичкевич Михайло Петрович (1923-45 рр.), уродженець села Бродки. Народився у багатодітній селянській сімї. В рдині було семеро дітей. Учасик УПА. Загинув в бою у Великій Горожанні на Смикові 9 січня 1945 року. Похований у братській могилі у В.Горожанні.

Даниловський Нестор

Учасники ОУН-УПА. Зліва направо стоять: Дячишин Петро, Купчак Микола, Стецишин Ілько, Івасів Янек.
Сидять: Побігушка Михайло, Ганна Лопачак, Даниловський Нестор.
Фото зроблено на Паланиках або у Татаринові до 1944 року. Даниловський Нестор загинув в бою на Смикові 9 січня 1945 року.
Дячишин Петро загинув в УПА, обставини невідомі.

Стецишин Марян-Олег Михайлович

Стецишин Марян-Олег Михайлович (1926-2011 рр.). Уродженець В.Горожанни, воїн УПА. Учасник бою на Смикові у В.Горожанні 9 січня 1945 року. Арештований 1946 року, ув’язнений на 10 років. Учасник Норильського повстання. Активіст української громадської дяльності. Фото зроблене у Львові 17 січня 1957 року після повернення із заслання
SMYKIV 45. Літо 2009р.

УПА

Паук Осип Миколайович

Учасник ОУН-УПА Паук Осип Миколайович, загинув в бою біля криївки на Великдень 1945 року.
Учаснитки УПА. Крайній справа – Паук Осип. Миколайович
Фото зроблено на Паланиках або в Татаринові
Отець Качмар святить паску на Великдень. Фото зроблене за Польщі, до початку радянської окупації та війни. Поряд – несе свячену воду – провізор Яріш з Новосілки. За ним – Буґера Атанас. Це він пропав безвісті, коли признався енкаведистам, що убитий в бою 9 січня 1945 року хлопець – то його син, - молодший Буґера Атанас.

Хамуляк Микола Васильович

Хамуляк Микола Васильович, учасник УПА,
загинув в УПА, обставини невідомі.

Козерема Микола Петрович

Козерема Микола Петрович (стоїть позаду) з татом, мамою та братами і сестрою коло своєї хати. Учасник УПА, загинув в УПА, обставини невідомі.
Хата Козереми Миколи Петровича

Стець Іван Іванович

Стець Іван з дружиною і синами Володимиром (на руках ) та Іваном (стоїть), - пізнішими учасниками ОУН-УПА
Стець Іван, учасник ОУН-УПА, загинув в селі Букавина (Буковина) на Ходорівщині після 1946 року. Фото початку 1940-х років.
Студенти стоматологічного технікуму біля входу до його приміщення (вул. Академічна), Львів під час німецької окупації. Стець Іван стоїть позаду найвище.
Стець Іван з племіннтицею Зосею,
паралізований після ув'язнення в тюрмі в Комарно

Романишин Андрій Валькович

Романишин Андрій Валькович, учасник УПА, загинув в боях біля Жовкви. Місце поховання невідоме
Кажуть, що там, де на землю впали краплі корві людей, які захищали рідну земллю, там де стекли кровю герої, котрі віддали життя за Україну, кажуть, що там потім ростуть якісь надзвичайні трави. А що, яка трава має рости на тому місці, де мати восттаннє прощалася з сином. Яка тополя, калина чи верба має прийти та те місце, де очі матерів востаннє любувалися на свою динину, на свого героя, на свою радість і надію.
На цій стежці, коло самої дороги востаннє Мати зустріла свого Сина, поговорила дві хвилини, він обняв маму, і побіг доганяти сотню. «Мамо, я мушу вже йти».
…Коли сотня УПА, в якій був Романишин Андрій переходила з колодрубського лісу на північ, за Львів, хтось прийшов мамі ввечері сказати. «Твій Андрій, твій син перед смерком буде йти дорогою з Підліса на Смиків. Аби ти стояла з ліхтарем при дорозі на стежці, що веде на [сад] Добровольского». Сотня йшла перд смерком. Їх було дуже багато. Несли з собою важку зброю. Передні вже були на Симокові, а останні ще не минули Паучкової фігури. І там, попереджений, Андрій зійшов з дороги на край стежки. Він говорив з мамою лише дві мінуті, дві хвилини. Лише обняв, і сказав, що вже мусить йти, бо вже хлопці перейли далеко.
На цій фотографії - роздоріжжя дороги і стежки. Тут востання мама прощалася сином. Тут син востаннє обняв свою маму. …Тоді була вже пізня осінь, але було ще тепло.
Сотня, в якій воював Романишин Ардрій Валькович, вела важкі бої спершу у лісах біля Кам'янки Бузької, а потім – на захід від Жовкви. З повідомлень про ці бої та переказу матері Андрія про місце його поховання випливає, що Романишин Андрій загинува в бою під час переходу сотні в малолістистій околиці біля Жовкви. Перехід партизанів від Кам'янки Бузької на Жовкву поєднував два стратегічні завдання. Партизани завдавали відплатних ударів по тих частинах енкаведе, які перед тим вбивали мирне неселеня, грабуавли села. Дальше, можливо, сотня мала перейти на захід.

Брати Василишин (Томової Касі)

Брати Василишин

Паучок Мар'ян Васильлвич

Паучок Мар'ян Вастльович, Паучок Антоніна Яківна

Паучок Василь Іванович

Паучок Василь Іванович, Паучок (Паньчишин) Пелагея Ільківна

ОПІР

Отець Качмар

Бугера, Провізор Яріш, Отець Качмар

Родина Луцького Миколи Івановича

Луцький Микола Іванович, студент Тернопільської гімназії, - майбутній січовий стрілець. Фото 1906 року.
Стоять: Луцький Іван Іванович (скрипаль, громадьський активіст Тернополя, жовнір австрійської армії, загинув в першу світову війну в поїзді, підірваному москалями на мосту через Дунай у Відні), Луцький Микола Іванович (січовий стрілець, співак, учитель і громадський діяч), уродженці Дичкова; сидять: мати Луцька (Барановська) Марія зі Скалата, батько Луцький Іван з Красного та їхня внучка, дочка сина Теодозія.
Шкільне подвір’я с. Довоге (Івано-Франківська обл.), фото 1936-43 років.
Паньчишин (Стасів) Наталія Василівна:
"Маю на знимці пам’ятку – вуйко Луцький і цьотка, Левко і Остап"
Вчителька Луцька (Гуменна) Текля Миколаївна, 1948 рік.
Перша весна без рідних дітей.
Луцька (Гуменна) Текля Миколївна і Луцький Микола Іванович, 1961 р
Луцька (Гуменна) Текля Миколївна і Луцький Микола Іванович, 1961 р.
Луцька (Гуменна) Текля Миколївна, 1982 р
Луцький Олег Миколайович, Автопортет, 1940 р
Луцький Олег Миколайович, 1932 р.
Учні 5Б класу філії Академічної гімназії у Львові, 14 грудня 1933 року.
Зворотня сторона фотографії (учні філії Академічної гімназії, 5Б клас, 14 грудня 1933 року).
Підпис на звороті фотографії:
Сидять на землі зліва: Маскимович, Ме***, Шандра, Микитеюк, Іванець, Король, Дробіт, ***ський, Боднар. Сидять зліва: Личовський, Пица***, ***ський, Сухай, Ґілеша, директор Ярослав Вербицький, господар кляси Володимир Козак, Загородний, ***, Шмотолок, Петрушевич, Сороковий. Стоять: ***лик, Проць, Луцький, Штайн, Сіберіг, Шухевич, До***зей, Козачок, Стодар, Кузьмак, Харина, Чура, Хомяк. Стоять ***: Кенцір, Горбач, Максимів, По***, ***дерис, Івахів, Курандик, Петришин, Путікевич, ***, Ґриськів, Каменевич, Шульга. 
Луцький Любомир-Левко в дитячі роки (М.Горожанна)
Луцький Левко і Гев Богдан
Кузик Федір Кіндратович і Луцький Микола Іванович, 1961 р
Діти вчителів Луцьких: Олег (1919-41), громадський студентський активіст, учасник ОУН, розстріляний в тюрмі і Інзі Уляновської області), Остап (1924-61, учасник ОУН, пізніше керівник проводу ОУН в Австралії), Любомир-Левко (1929-47, розстрілний енкаведистами у В.Горожанні). Фото знято напровесні (на Великдень?) на узліссі поблизу Малої Горожанни. На цій фотографії Левко – мала дитина тримає шапку. Так само Левко тримає шапку, жартома прохаючи милостині разом з Гевом Богданом на розі будинку Комарно. Левкова мама розповідала, що вона його навчила шити, і він для всіх товаришів, які були в Підпіллі, шив шапки-мазепинки.
Луцький Любомир-Левко Миколайович, с. Довге, 1943 р
Археологічні розкопки в Дрогобичі, 1936 рік. На передньому плані з ношами Луцький Олег і Горбач Олекса (учні філії Академічної гімназії у Львові).
В.Горожанна, Луцька (Гуменна) Текля Миколаївна. Літо 1948 року
В.Горожанна, Луцька (Гуменна) Текля Миколаївна, літо 1948 року.
Паучок (Кордіяка) Параскева Василівна (фото 1961 року), мати Паучка Стефана (закатованого в Комарно) і Паучка Онуфрія (учасника ОУН-УПА, загинув в УПА, обставини невідомі), Паучок (Івасюк) Теклі (в'язня воркутинських таборів, учасниці Воркутинського повстання).

Родина Стецишина Григорія Івановича

Стецишин (Горбачевська) Марія Петрівна, Стецишин Григорій Іванович, батьки учасників ОУН-УПА Омеляна (загинув на Великдень 1945 року в криївці у грожанському лісі ) і Стецишина Євгена (загинува в УПА на теренах сучасної Польщі, обставини невідомі) і Стецишина Юліана (учасника другої світової війни). Фото – до 1914 року.
Стецишин Омелян Григорович, учасник ОУН-УПА, загинув на Великдень 1945 року в бою біля криївки в грожанському лісі
Стецишин Євген Григорович, учасник ОУН-УПА, загинув в УПА на теренах сучасної Польщі.
Стецишин (Горбачевська) Марія Петрівна, Стецишин Григорій Іванович (фото 1960-х років).

Дзюпин Василь, Паньків Ілько Костьович

Столярна майстерня на подвір’ї Дзюпина. Дзюпин Василь (крайній зліва, занинув під час бою на Смикові 9 січня 1945 р.), біля нього – його дружина. Крайній справа – Паньків Ілько Костянтинович (учасник УПА, помер від запалення). Хлопці (посередині) – помічники й учні столяра

Проць (Паньків) Вікторія: "На фотографії [зліва] – Дзюпин Василь. Він був столярем. І загинув під час бою на Симкові . Далі – його дружина. Три хлопці, які вчилися в столяра. Крійний справа - мій стрик, він загинув в плєну. Паньків Гілько Костянтинович. Дід називався Кость, тому і нам казали Костові. Він загинув в німецькім плєну. Він був в русскій [радянській] армії, німці його захватили і він так погинув. Німці загнали десь там в лагер, …голод - і там загинув."

Paucok_Hr_i_Myx
На місці криївки, де загинули четверо повстанців
Хата і подвіря – батька Агафії Грабовенської
Зліва Дзюма Марія.
Посередині - оповідачка Гринів  (Дмитришин) Анна.
Справа Гуменна Катерина
Посередині Гринів Іван і Микола
Гринів Степан Олексійович (Зліва)
Чи то його згадують «і Стефан був вивежений» ???
На подвірї Гуменного Володимира. Між цими деревамит була криївка
Розвалини хати Гуменного Володимира Миколайовича

Стасів Олюсько

Стасів Олюсько

Сибір

На жовтій квітці – синій метелик. Сибір, Хакасія в серпні
Хакасія, сніг в середині серпня. Фото NN спеціально для цього видання.
Пам'ятник на мiсцi урочища БАБИК (Бабiк), куди були виселені українцi з Галичини. Пам'ятник поставлено в 2000 роцi. Невдовзі пам'ятник знищено місцевими російськими нацистами. Автор фото: Мальцева Ольга Володимирiвна, Львiв-Саногорськ. Спеціально для цих спогадів.

Стецишин Ярослав-Степан

Стецишин Ярослав-Степан, учасник Підпілля, в'язнь радянських таборів. Фото зроблено на засланні в Сибіру. Батько першої учительки укладача цих спогадів (?). 

Дуфанець Саверко

На засланні. Зліва: Дуфанець Микола (приїхав в Сибір відвідати родичів), Дуфанець Саверко і Тимусь. Біографія ...

Тимусь

На цьому місці (справа від потоку) була хата родини Тимусів. Всю родину вивезли в Сибір. До Горожанни ніхто не повернувся.
На засланні в Сибіру. Сестри Побігушка Ганна і Ольга (стоять по боках). Фото зроблено біля входу до бараку (запис з приміткою: "можлива помилка")

Івасюк Михайло Дмитрович

Паучок (Івасюк) Такля Ільківна, Івасюк Михайло Дмитрович з дочкою Оксаною, Воркута, 1962 *** рік.
Івасюк Михайло
Воркура, 1964 рік, діти катрожан-українців подлизу бараку.
Івасюк Михайло Дмитрович, Воркута, початок 1960-х років.
Івасюк Михайло Дмитрович (справа), з товаришем на засланні,
Воркута, початок 1960-х років.
Учасники ОУН-УПА на засланні, Воркута, початок 1960-х років. Посередині сидить - Івасюк Михайло Дмитрович.
Івасюк Михайло Дмитрович (справа), з товаришем на засланні,
Воркута, початок 1960-х років.
Івасюк Михайло Дмитрович на засланні, Воркута, початок 1960-х років
Івасюк Михайло Дмитрович на засланні, Воркута, початок 1960-х років.
Івасюк Михайло Дмитрович після повернення з Воркути, Львів, кінець 1960-х років.

Ковальська Стефанія

Цією дорогою енкаведисти вели арештовану Ковальську Стефанію.
Зліва Дмитришин Гринько (Марти Пікасової чоловіка рідний брат)
Справа Ковальський Перто, брат Срофії, вивежений з братами і сесторю.

Цар Володимир

Паучок Микола Іванович

Паучок Микола Іванович на засланні. Брат Богдана, Влотка, Тетяни.

Фалюта

Наш Фалюта, його брат - молодий, Тимусь сеста, Тимусь брат, Тимусь сестра Степан Гринів його жінка - Марійка з Новосілки.

Грабовенська (Дмитришин) Ангелина Федорівна

Гринів Василь Іванович

Гринів Стефа Іванівна -  сестра.

Стасів Софія

Про урочище: Памятник на мiсцi урочища БАБИК (Бабiк), куди були виселені українцi з Галичини. Памятник поставлено в 2000 роцi. Через кільки років – зруйновано сучасними російськими нацистами. Автор фото: М.О.В. (Львiв-Саяногорськ), спеціально для цих спогадів.

Школа

WH_Shkola\1928
Проць (Паньків) Вікторія Федорівна:
1. Зозуляк, директор школи.
8. Ксьондз Качмар, що його прострілили [і він від ран помер].
12. Вільховий, Учитель, [батько Ореста Вільхового, що загинув в бою на Симкові].
13, 14 – Сестри, вони Прохніцькі писалисі. Домка і Ґинька. Ґинька тут померла, а Домка виїхала до Львова.
15. Бей Наталя, Царя Володимира дружина, була вивежена.
16. Притула Стефка, на тамтім боці вийшла заміж.
17. Літенець Наталя, що її татові казали Петлюра.
18. Марунька Лазоркова, дружина Ладика Паштетника.
19. Паньків Парашка (Ганякова), по чоловікові - Гринчишин.
20. Юстинина Юлька, Дзюма. Рідна сестра Гані. Ганя померла молодою.
22. Гуменна Дарія Володимирівна (Писарова Дарка), що її хата коло теперішнього склепу була.
23. Дуфанець Марина [хата – навпроти Слимака], вона ще дівчиною померла .
23. Михальська Катерина (Селянова Каська).
25. Курій Паська Володимирівна, Івана Сальчиного жінка. 
26. Йовка Куркова, виїхала в Молдавію.
27. Неня Качмар, ксьондзова дочка, жила у Львові, продавала в аптеці.
28. Марина Стець, їм казали Буґові, з дому писаласі Федишин, сусідка моя.
29. Лопачак Ганна, живе при селі на тамтім боці.
30. Юстинина Ганна, Дзюма.
31. Михальська Анна (Гануська Коваліскова).
32. Наталя Ґандольова, 
33. Сальчина Наталька, Гринів писалася, по чоловікові – Таращак.
Учні 1926 року народження, випускники 4-го класу
Паньків (Проць) Вікторія Федорівна:
1. Микитин з Кольонії, він також воював за Україну, їх було двоє братів.
2. Кость Паучків, твій тато, був вивезений до Німеччини.
3. Качмар Роман, старшин син священика Качмара.
5. Вчитель Вітовський, він мене також вчив.
6. Дячишин Петро (Пастівників), [учасник УПА, загинув в бою в лісі коли Стрийської дороги].
8. Паньків Іван Федорович, мій рідний брат. Він такий ладний був хлопець. Мав 18 років, помер.
10. Директор школи Вільховий. То був твердий українець, то був такий завзятий… 
11. Паньків Михайло Федорович, пішов…, він втік, поїхав в Австралію, там вже помер. Не знаю, чи він десь був [в Підпіллю], чи його вивезли в Німеччину на роботу.
12. Стефан Терлецький, що йому Дісяків казали, зі Смикова. Він був в [радянській] армії. Він був з 1927 року і [довго служив при війську]. Двоюрідний брат Костя Паучка.
13. Вчителька, вона ще мене вчила.
14. Федушко Богдан. Його забрали в [радянську] армію, [там] засудили, дали 10 років [за участь в Підпіллю]. Вернувся, женився з Анилькою Побігушковою, помер.
15. Ташак Стефан.
18. Паучок Іван. Івануньо з Колонії, Аньильки […].
19. Зазуляк Володимир, син учителя, учасник УПА, десь загинув. Його мама – Калинка.
21. Гринів Стефанія, Андруха сестра.
22. Бурбіль, їх було дві сестрі. Їх тато загинув в тюрмі в Комарно.
23. Бронька Головач, її казали Мацьвова, що її вночі забили. Вона була ладна дівка, так її знищили. Вона задарма пішла.
24. Ангелина, з дому Дмитришин, по чоловікові – Грабовенська, Крутьова її казали. Була вивежена.
25. Побігушка Анна, допомагала Підпіллю.
26. Іванечкова Пелагея, дружина Маційовського Ілька.
27. Філька Дзюма, казали їм Шевцьові.
28. Паньків (Терлецька) Олюнька, мама Терлецького Михайла.
29. Паньків Ольга, сусіда моя, живе напроти нас. Була вивезена з моєю [рідною] сестрою [Паньків Марія Федорівна] в Німеччину, вернулася, жила у Львові. Наші тати з Ольгою – дворідні брати.

Проць Тимофій: В нас був [вчитель] Вітковський, був Пристай, був Лаговський. Вітковський був дуже добрий вчитель. Лаговський був більше поляк. Ще був вчитель Пристай.

Учні 4 класку з учителькою, Велика Горожанна
WH_SKOOL_1929
DYCHKIV.OK
MH_SHKOLA_1930
MH_xor

На фронті

СтецишинЮліан Григорович

Автограф листа Стецишина Юліана Григоровича з військового госпіталю в Немирові, 1945 рік.
Автограф листа Стецишина Юліана Григоровича з військового госпіталю в Немирові до сестри Марії, 1945 рік.

Паучок Кость Ількович

Паучок Кость Ількович в Кореї (фото 1948 року).
Паучок Кость Ількович (по середині) в Кореї. Фото 1948 року

Стасів Василь

Стасів Василь, фото 1975 рооку.
Гринів Андрій Іванович
HRYNIV_VOLODYMYR
Стасів Славко Зліва

На Великдень

Похід на Маковея. Напис на фото: Отець декан Качмар проводить похід.
MATER_ZARVANYCTA
PIDLIS_KAPLYCHKA

Велика Горожанна у 20 столітті: життя героїв і мучеників. Частина друга, незакінчена, світлини. – 2016. – *** с. / Укладач Паучок В., літературний редактор Дудок В. На правах рукопису